Тягар свободи: принцип відповідальності

Свобода — сенс і мета людського існування

Немає більшого тягаря, ніж свобода, немає важчої ноші. Суперечливість цього твердження полягає в складності самої концепції свободи. Дати однозначне визначення цього поняття дуже складно, так само, як пояснити, що таке кохання та краса. Коли ви відчуваєте її, то знаєте, що вона у вас є. Серед багатьох людських ідеалів свобода найчастіше інтерпретується неправильно, тому її так важко досягти. Більшість людей так ніколи й не зазнають правдивої свободи, незважаючи на те, що вона є метою та змістом людського існування.

Свобода, як би малозрозумілою не була для багатьох, залишається головним прагненням людини. Дуже важливо зрозуміти, що власне поняття свободи було створено для людини, а не людиною. Свобода не є ідеалом західного чи східного світу. Це біблійна концепція, яку Сам Бог винайшов як сенс і мету існування людини. Таким чином, свобода є необхідною умовою для того, щоб життя відбулося. Дух свободи тотожний духу людини й притаманний її натурі. Саме тому пристрасне прагнення свободи таке природне для людини.

Рабство в будь-якій формі або найменша спроба обмежити розвиток і вираження людського духа обов’язково стане поштовхом, який розбудить сплячого велетня на ім’я Свобода. Будь-яка форма рабства — каторжна праця, ідеологія, політичний режим, економічний гніт, насильство в сім’ї, духовна чи релігійна тиранія — є, зрештою, гріхом проти людського духа.

Чотири концепції свободи

Грецькі філософи намагалися дати визначення свободи у своїх працях. Це складне питання стало предметом дослідження багатьох сучасних мислителів. Орландо Паттерсон у своїй книзі «Свобода в становленні Західної культури» пропонує наступне резюме: свобода — трояка людська цінність, що включає історичні, соціологічні та концептуальні стосунки.

Спочатку йде концепція особистої свободи, яка дає людині розуміння, що її ніхто не примушує й не стримує від здійснення бажаної дії, а також переконаність у тому, що вона може чинити так само. Друга концепція свободи називається суверенною свободою. Вона означає наявність влади, що дозволяє робити так, як людині подобається, незалежно від бажання інших. Третій аспект свободи — це громадянська свобода, яка означає здатність дорослих членів спільноти брати участь у її житті та управлінні. Існування громадянської свободи передбачає наявність політичної структури з чітким визначенням прав та обов’язків кожного громадянина.

Ми розглянемо ще одну, четверту, концепцію свободи, визначення якої запозичене не в грецьких філософів чи західних мислителів, а в Творця людства та Його Слова. Цю концепцію ми назвемо природною свободою. Вона закладена в самій природі людини як право й відповідальність, дані Богом під час сотворення. Про це право, яке Бог делегував людині, йдеться в Книзі Буття (1:26): «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі».

У цьому уривку міститься джерело та основа правдивої свободи, а також сам зміст цього поняття. Отже, справжня свобода — це «право панувати над землею через свої дари та таланти з метою виконання призначення, даного Богом». Таким чином кожна людина була створена Богом, щоб панувати над світом через свої особисті дари та таланти, виконуючи Божий задум для свого життя й служачи іншим людям у процесі реалізації цього задуму. Свобода — це право служити іншим для виконання Божої волі, не обмежуючи й не контролюючи інших людей, які, у свою чергу, виконують власне призначення й цим служать нам.

Зверніть особливу увагу на інструкцію, яку Бог дав Адамові. Перераховуючи все живе на землі, у морі та в повітрі, над яким той мав право панувати, Бог не назвав людини. Справжня свобода — це пізнання особистого призначення й право виконати це призначення згідно із законами та принципами, установленими Богом, не обмежуючи інших у їхньому прагненні зробити те саме. Основний наголос у такому визначенні поняття свободи робиться на особистій відповідальності. Відповідно до такого визначення будь-яке панування однієї людини над духом іншої є порушенням природного Божого закону.

Фізичне та духовне рабство

Хто в першу чергу усвідомить, що свобода — найбільша цінність, яку слід берегти? Відповідь коротка: раб. Свобода — соціальна цінність, яка починає проявлятися тоді, коли зневірений раб намагається протестувати проти нелюдських умов, у яких він перебуває. Це відбувається тому, що свобода — не новий соціальний статус для знедолених, а насамперед відновлення природного стану, того, що називається «бути людиною».

Щоб повніше зрозуміти, що таке свобода, необхідно більше знати про стан, який називається рабством. Так, Орландо Паттерсон стверджує: «Рабство — це постійне, насильницьке та особисте панування над відчуженими від народження, приниженими, позбавленими почуття власної гідності людьми. Це початкова форма особистого панування, коли людина знаходиться під безпосередньою владою іншої. Насправді таке панування означає владу над життям і смертю раба. Раб — це знедолена людина. Він не належить до жодної законної соціальної чи етнічної спільності. Раб позбавлений незалежного соціального існування. Він існує лише через і для свого господаря. Раб перебуває в постійному приниженні. Окрім цього, господар та його клас паразитують на рабі. Принижуючи його честь, вони таким чином прагнуть піднести власну».

Це стосується й духовного рабства. Біблійна концепція свідчить, що людська раса потрапила в рабство до князя темряви через непослух нашого предка Адама. Наслідки рабства одні й ті ж — чи це рабство духовне, душевне чи фізичне; особисте, культурне, общинне чи національне. Будь-яка спроба обмежувати, контролювати, стримувати, забороняти чи перешкоджати виконанню Божого призначення та волі в житті іншої людини є бунтом проти Бога.

Фізична шкода рабові — не єдиний наслідок рабства. Найстрашніший результат — диявольська руйнація психіки людини. У цьому полягає вся трагедія рабства як фізичного, так і духовного. По суті, основна мета гнобителя — досягти душевного/психічного поневолення. Іншими словами, зламати дух свого раба. Найнебезпечніший аспект придушення однієї особи іншою полягає у втраті людським духом надії.

Звільнення ще не означає свобода

Коли пригніченість стає постійним психічним станом, тоді фізичної свободи недостатньо. Розум — джерело життя. «Як у душі своїй він обраховує, такий і є» (Пр.23:7). Отже, ваш душевний стан важливіший, ніж фізичний. Ви не будете вільні доти, доки не вільний ваш розум. Свобода — це насамперед душевний стан, а потім фізичний. Це основа твердження, висловленого Ісусом Христом, Князем миру, Джерелом істинної свободи: «І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів.8:32). Значить, джерело свободи згідно з Ісусом Христом — це не сукупність законів, навіть найправильніших, не ключ від рабських кайданів, але знання, тобто пізнання інформації, настільки сильної, що вона може зробити вільним ваш розум. Якщо людина — це її думки, то вона не буде вільною доти, доки не зможе вільно мислити.

Отже, можна бути звільненим, але не бути вільним. Звільнення — це позбавлення фізичних обмежень. Звільнення — це коли пригнобленого забирають із середовища гнобителя, відокремлюють від фізичних умов рабства. Однією з найсерйозніших причин відчаю та розчарування, яке настає у тих, хто став жертвою придушення чи насильства, є їхнє невміння відрізнити звільнення від свободи. Звільнення не є свободою. Звільнення лише готує вас до свободи.

Багато націй, які виковувалися в полум’ї фізичного та розумового придушення та яким вдалося скинути із себе ярмо колоніалізму й рабства, продовжують боротьбу, будучи незалежними вже багато років, за оволодіння основним трофеєм — справжньою свободою. Ті, хто сприйняв звільнення за свободу, бредуть, спотикаючись під тягарем психологічного рабства. Дехто навіть передав свою рабську психологію наступним поколінням.

Як же людина, спільнота, нація може позбутися психологічного рабства та здобути свободу? Щоб відповісти на це запитання, вивчимо модель, розроблену Самим Творцем, Який визволив ізраїльтян зі столітнього рабства єгипетського фараона, провів через пустелю до обітованого краю, зробивши з них вільну суверенну націю. Глибоке вивчення цієї блискучої моделі дасть нам як окремим індивідуумам, цілим спільнотам і націям пізнання тих принципів, які необхідні, щоб пройти шлях від рабства до звільнення і, зрештою, здобути свободу для виконання Божого призначення в нашому житті.

Ми повинні зрозуміти, що свобода не означає відсутності закону, обов’язку працювати, але означає усвідомлення власної відповідальності. Ми повинні завжди пам’ятати, що справжня свобода вимагає виконання більшої кількості законів, ніж рабство, вона закликає нас працювати ще сильніше й передбачає більший самоконтроль та дисципліну. Уміння керувати собою та своїм оточенням є підставою правдивої свободи. Досягнення цього є першою та остаточною метою Бога. У рабстві керуєте не ви, а вами. Отже, справжня свобода передбачає повернення до ролі управителя. Найперше доручення, яке Бог дав людині, було керування нерухомістю під назвою Земля. З людиною був укладений договір про догляд цієї нерухомості. Одним із пунктів цього договору була свобода. Ви не вільні доти, доки не здатні панувати над землею через свій дар. Я закликаю вас випробувати свободу, яка чекає на вас у землі обітованій — землі, наповненій молоком, медом... і почуттям відповідальності.

Принцип відповідальності

Відповідальність — ключ до свободи. Давайте спинимо гнітючу силу пустелі й зробимо свободу нормою нашого життя. Якщо ваші колеса загрузли в піску пустелі, якщо ви втомилися жити в рабстві, тоді починайте вчитися відповідальності, щоб змінити своє життя. Свобода потребує відповідальності.

Коли Бог дає вам насіння, Він хоче, щоб ви виростили ліс, а не повернули Йому це насіння назад. Він хоче, щоб ви використовували для цього ті здібності, які Він вам дав. Та справа, яку доручає Бог, завжди містить у собі щось більше, ніж здається на перший погляд. Він дає вам насіння, що вже містить кінцевий плід. Саме цей плід, а не насіння, Бог хоче отримати назад. У цьому полягає основна ідея притчі про таланти. Бог дає вам один талант, одне насіння, а ваше завдання розмножити його.

Вам, певно, важко повірити, що можна знайти час, щоби багато читати. Наприклад, я підкорив себе жорсткій дисципліні: не дивлюся телевізор, відключаю відео, лягаю пізніше, встаю раніше. Я волію бути відповідальною людиною, щоб насичувати свій розум новими знаннями. У цьому суть свободи. Три складові успіху — правильні пріоритети, ефективна організація та дисципліна.

Найпрекрасніше, що чим більше я пізнаю, тим більше користі отримують інші, тому що я стаю кращим учителем. Отримуючи більше знань, я можу благословити більше людей. Тоді більше людей хочуть почути мене. Мій дар росте й розширюється, а Бог відчиняє переді мною більше дверей. Ісус сказав: «Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться» (Мт.25:29). Моє усвідомлення відповідальності зростає з кожним новим завданням. Свобода обов’язково пред’являтиме вимоги до ваших здібностей. Така її природа.

Є речі, які Бог ненавидить. Безвідповідальне витрачання здібностей — одна з таких речей. Ісус не тільки назвав раба, який не примножив таланту, лукавим і лінивим, але також засудив його на вічне прокляття. Але це ще не все! Бог забрав у засудженого раба талант і віддав його тому, який володів десятьма талантами. Якщо ви не хочете вчитися, тому що ліниві, ви не зможете довго бути там, де є зараз. Ви втратите роботу. Хтось інший займе ваше місце й просуватиметься вперед, а ваші колеса так і залишаться в сипучому піску пустелі.

Внутрішній контроль

Я думаю, що віруючі Церкви ХХІ століття ходять швидше в рабстві, ніж у свободі, навіть якщо роблять це підсвідомо. Тепер я знаю, що справді немає більшого тягаря, ніж тягар свободи. Багато наших братів і сестер давно втомилися від блукань у пустелі, яку самі ж винайшли, а все тому, що тягар свободи виявився надто важким для них. Але Ісус зробив пропозицію всім віруючим розділити з Ним Його ярмо свободи: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт.11:28-30).

Божа обітниця про землю, що тече молоком і медом, здійсниться, коли ви досягнете Ханаану, але там вам доведеться працювати, щоб мати молоко та мед. Вам доведеться натомість віддати свої здібності та дари. Мед і молоко в Божій землі свободи — це праця. Для початку вам доведеться завести корову, за якою треба доглядати. Коли ви забезпечите її усім потрібним, тоді можна доїти. Вам доведеться ставити будильник на 4 ранку, щоб подоїти корову. Вам потрібно буде мити, годувати її та прибирати гній. Такі-от справи з молоком у землі Ханаанській. Свобода вимагає праці та відповідальності. За мед вам теж доведеться боротися. Доведеться битися з армією злих бджіл, що жалять, щоб наповнити банку ароматним медом. У Ханаані вам доведеться ризикувати. Вас можуть дуже боляче вжалити, але при цьому вам дістанеться мед. Свобода — це ризик, мужність, біль та наполегливість.

У Єгипті вас контролюють ззовні. Приймаючи вимоги свободи, ви стаєте господарем власного життя. Коли ви в рабстві, над вами стоїть господар, і ви повинні підкорятися його законам. У свободі ви господар і створюєте власні закони. Справжня свобода — це право керувати ресурсами землі за допомогою своїх дарів, самодисципліни та внутрішнього контролю. Свобода — це творча праця.

Дії раба мотивуються зовнішньою загрозою, а вчинки вільної людини зумовлюються внутрішньою посвятою справі. У свободі людина чинить правильно, не тому що на неї тиснуть інші, а тому що вона навчилася підкоряти себе вимогам свободи. Справжня свобода передбачає вміння керувати собою.

Ви думаєте, ізраїльтяни самі піднялися б і пішли на роботу, якби не єгипетський нагай? Думаю, що ні. Багатовікове рабство зробило звичайне виживання метою їхнього існування. Влада наглядача та тиск, який він чинить, змушують раба взятися за роботу. Вільна людина сама розпоряджається своїми дарами, талантами та часом. Вона сама себе будить. Самодисципліна стає нормою її життя. Вона сама обирає життєві пріоритети та складає свій графік. Вільна людина сама відповідальна за своє життя, тому що вона сама визначає свою долю.

Оскільки більшість людей не настільки вільні у своєму мисленні, щоб самим ефективно керувати робочим часом, вони вважають за краще мати роботу з фіксованою зарплатою. Перш ніж братися за роботу, яка вимагатиме від вас уміння планувати, організовувати та визначати життєві пріоритети, потрібно стати вільною особистістю. Саме тому Ізраїлеві сини не готові були вступити в Ханаан. Сінай — це Божа школа для навчання особистої відповідальності. Пустеля — університет, де ми вчимося працювати.

Пізнаючи себе

Перш ніж людина переконається в можливості та необхідності використання своїх талантів і дарів, вона повинна зрозуміти, у чому полягає Божий внесок у її життя, та усвідомити власну цінність. Мені доводиться багато працювати в Південній Африці. Починаючи з моменту скасування апартеїду в 1994 році, багато зусиль пішло на те, щоб змінити менталітет нації. Тепер вільні вибори забезпечують правління більшості, але сторіччя сепаратизму та придушення зробили свою справу: у людей, із якими тривалий час поводилися як з робочою худобою, відсутня самоповага та почуття власної гідності. Має пройти чимало часу, перш ніж вони усвідомлять нову реальність. Розуміючи, що жодне законодавство, навіть найправильніше, не зможе виховати в них самоповаги, я вирішив взяти активну участь у процесі моральної реабілітації нації. Політичні закони та норми не в змозі виховати почуття власної гідності.

Щотижня на телебаченні Південної Африки транслювалися наші передачі. Ми отримували дивовижні листи. Багато хто писав, що вперше в житті відчув себе людиною. Люди ділилися своїми думками та почуттями, говорячи, що нічого подібного досі не чули. Будучи сам темношкірим, я пояснював своїм побратимам, які прагнули виховати в собі правильну самооцінку, наскільки вони важливі для Бога.

Деякі режими використовують релігію як один з інструментів придушення мислення людей. Що й відбулося в Південній Африці, де встановився тісний взаємозв’язок між апартеїдом та панівним релігійним віруванням. Внаслідок тривалого придушення людської гідності, люди продовжували блукати в пустелі з тим самим рабським мисленням. Справжня свобода, як каже Ісус Христос, походить від «знання істини». Коли люди пізнавали істину про себе зі сторінок Божого Слова, вони ставали вільними. Істина допомагала їм знайти себе, виховувала в них почуття власної гідності та впевненість у тому, що їм є заради чого жити. Я розповідав їм, що Ісус Христос прийшов заради них, щоб показати, наскільки вони важливі для Бога.

Колишні жертви тоталітарних режимів і колоніальних систем не потребують Євангельської звістки про порятунок, яка відносить їх на небеса. Небеса — це чудово, але ми повинні випробувати нашу віру, ще живучи на землі. Людям потрібна повна Євангелія, яка вчить їх, що вони є важливими й цінними тут і зараз. Бог створив людину, щоб вона керувала Його справами на землі, тому ми проповідуємо жителям Африки, Центральної Америки, Карибів та інших частин світу, що вони народилися не випадково, а для виконання певної мети, що кожна людина унікальна й незамінна. Ісус прийшов, щоб повернути нам самих себе. Свобода — це відкриття самого себе: своєї цінності, значущості та гідності. Ви по-справжньому вільні, якщо знаєте, хто ви є.

Майлз МОНРО, уривки з книги «Тягар свободи»

"Благовісник, 3,2022